Шарлин ХАРРИС. МЕРТВЫ, ПОКА СВЕТЛО

Період вампіризації продовжується. Від Стефані Маєр плавно перейшла до Шарлін Харріс, починаю читати її вампірську епопею, про вампіра і цнотливу телепатку. Я думала, що дія відбувається в Новому Орлеані, а я до цього міста небайдужа.
Енн Райс поселила в Новому Орлеані своїх відьом, і , як на мене, описи старовинних садиб, — найкраще , що є в її відьомській епопеї. Бо про вампіра я не осилила.

Перше розчарування — ніякого Нового Орлеану. Я б це пережила. Якби було майстерно написано. Особливо авторці не вдаються діалоги. Як головні герої можуть порозумітись при такому «багатстві слів» — залишається загадкою.

Зате Шарлин Харрис вдалося вигадати оригінальне тло розповіді — особливий світ, в якому живуть поряд люди і вампіри. Щоб вампіри не перекусали всіх до смерті, налагоджено виробництво синтетичної крові, яку вони можуть отримувати в найближчій поліклініці. Найбільше мене потішило, що безсмертних вампірів можна використовувати як історичне джерело, вони ж живі, тобто мертві,  свідки подій кількасотлітньої давності. Ось у Шарлин Харрис вампір розповідає подробиці свого життя часів громадянської війни у США, і бабуся нашої цнотливої телепатки щиро втішена, тепер вона, бабуся, зможе переповісти цю історію на засіданні місцевого краєзнавчого клубу.
Оце і все, що я можу написати про книгу Шарлин Харрис. Можна, я її не буду дочитувати? Нецікаво мені, що там трапиться  далі. Хіба в поїздку взяти?

Список для читання

Приїхавши з далеких сіл, задумалась, чим же мені занятись в місті? Окрім вишивання і читання блогів.

Душа прагне книжки для читання. Тому складаю список, що б мені хотілось почитати. З нечитаного, але рекламованого шанованими мною друзями і подругами. От Доріс Лессінг, наприклад. Нобелівська лауреатка. А я не читала жодної книги. Зараз же почну.

Чи Донна Тарт? «Таємна історія»? Теж пишуть, що цікава книжка. Нічого собі, вона входить в двісті  кращих книжок по версії ВВС. Під 76 номером. А де скачати? Чи бігти в книгарню? А раптом не сподобається?

От і вирішуй,  що краще — мучитись через нереалізоване бажання чи через марно витрачені 60 гривень ( як мінімум).

СТАРІ ЦВЯХИ

Я грався тут, як був малим колись,
й казав мій тато: “Бути майстром вчись.

Тобі я молоточок змайстрував,
щоб цвяхи ти для діла забивав…”

Собі я збив тут пучку не одну:
один заб’ю, десяток — лиш погну.

І вчив мій тато: “Дарма не ридай,
погнутих цвяхів в сміття не кидай,

вирівнюй на кувадлі терпляче,
знов забивай, і розпач утече…”

Я знову тут. Та я вже тут один —
мойого тата нерозумний син.

Якого вміння я в житті надбав?
Чим серце, як оті пучки, збивав?

Хто мені скаже:”Сину, не ридай,
за всі образи лиш добром віддай”?

Я знову тут. Що я сюди приніс?
Вже замість саду татового — ліс.

В майстерні чуть зозулине “ку-ку”,
І купка цвяхів погнутих в кутку.

 

 

Вірш Михайла Каменюка, знайшла ось тут http://www.kamenuk.vc.ukrtel.net/creative.html, а в мене зранку настрій такий, якраз під вірш. Бо і в мого тата була майстерня, і давно вона розорена, і його немає. Життя… 

Книгарня «Є»

Європейськість — не тільки вибір книг і  ціни (ціни європейські у нас всюди), а загалом про обслуговування.

Наприклад, відсутність "гаркаючого "добродія на вході "з такою сумкою не можна", і ненав"язливого "сервісу" "чи можу вам допомогти" від дівчинки чи хлопчика з підлітковою зовнішністю  .

А присутня: мила дівчинка на касі в центрі залу,wi-fi  і багато книг українською мовою. Я встигла побувати тільки на третьому поверсі, у відділі "художня література". А ще ж був 2 поверх,  література дитяча і навчальна. А ще перший — кав"ярня…

Хотілось, звичайно, кави випити, але часу обмаль, швиденько нахапала книжок і — на потяг.
Приємний добродій в купе поцікавився: "Відпочивати їдете? На місяць?".

"Та ні, -кажу, — це на день-два, для залів очікування в аерпорту і на вокзалі залізничному ".

Список моїх нових книжок:

Драгослав Михаїлович . Коли цвіли гарбузи

Ізабелла Сова. Смак свіжої малини

Ізабелла Сова . Тістечка з ягодами.

Роса Монтеро. Дочь каннибала 

"Гарбузи" вже прочитані, а "Малинку" щойно почала. І дуже ця "Малинка" мені смакує.:) 

Що ви нині читаєте?

Сьогодні взялась за "Смажені зелені помідори" від Флегг Фенні. Дивилась цю кулінарну екзотику якось вночі  на телеекрані.  Фільм сподобався,  сьогодні почала дегустацію книжки.

А ви що читаєте , колеги-блогери? Порекомендуйте книгоголічці якесь гарне читання, зробіть добру справу (зараз піст, обов"язково зарахується:)

Трансміфічні проекції в ці вихідні

20 – 22 лютого 2009 р. Міжнародний фестиваль ленд арту «Аплікація духу. Трансміфічні проекції — 2».
Міжнародний проект під загальною назвою «Аплікація духу» є щорічним і проводиться четвертий раз, цього року обкреслений допоміжною назвою «Трансміфічні проекції — 2», яка визначає тему. У проекті беруть участь представники з Польщі, Китаю і України.

Концепція: Термін «трансміф» — означає іншу реальність і є об’єктом трансфізічного, метаісторичного, філософського і художнього досвіду. Зрозуміло, що ступінь відмінності міфу від трансміфа може бути дуже різним. Міф має динаміку і з часом наповнюється масою випадкових елементів. Рухаючись крізь час, він розвивається, і змінюючи образ, наближається до трансміфу і відрізняється від свого початкового вигляду так, як відрізняються ландшафти історичних територій в різні часи свого існування. Загальною назвою проекту є «Аплікація духу», який походить від латинського слова «applikacio» і означає, – прикласти, приміряти.

Таким чином, учасники проекту, художники з різних регіонів України, Польщі і Китаю, створять міжкультурне середовище. Упровадять творчу проекцію свого сучасного трансміфічного метакультурного досвіду на територію Скіфського городища, під м. Немірів, що є історичним свідоцтвом існування стародавніх цивілізацій і овіяна великою кількістю міфів. Створені учасниками, в контексті загальної назви проекту об’єкти (ленд – арт, інсталяція, фото, відео, мультимедіа), виконують завдання «трансміфічної проекції» і візуалізують сучасне відчуття старовини через художній образ. Результатом є виникнення дискурсивного поля між глядачем і стародавнім міфологічним простором, де художник виступає посередником, медіатором, який сучасними художніми засобами долає, загальнолюдську штучну амнезію, створену нашаруваннями часу і різними історичними подіями.

Проект ділиться на дві частини:
Арт – акція (з 20 по 22.02.2009) .
Експозиційна. (з 20.03. по 30.09.2009.)

Програма першої, дійової частини проекту:

1. в 18. 00. – Презентація проекту « Трансміфічні проекції — 2» у РЦСМ «Арт – шик» м Вінниця.

21.02. з 9.00 до 17.00. – Створення, учасниками проекту, арт об’єктів на території скіфського городища під м. Неміров, Вінницькою обл.

22.02.с 9.00 до 17.00. – Фото — відео зйомка арт об’єктів на скіфському городищі з використанням повітряної кулі.

Організатори: громадська організація «Лабораторія актуальної творчості», Управління у справах сім’ї і молоді Вінницької ОДА.
Партнери проекту: Асоціація артгалерей України «Совіарт», РЦСМ “Арт – шик», Об’єднання громадських організацій «Відкрите суспільство», Вінницьке відділення Спілки фотохудожників України, агенція «Арт Поле», «Музей ідей» м. Львів, ЦМ «Дзиґа» м. Львів, Вінніцький обласний краєзнавчий музей.

Експозиційна, друга частина проекту: виставки презентації проекту в містах Львів, Київ, Вінниця.
Контакти
Никитюк Олександр
ВОГО “Лабораторія актуальної творчості”
artnight@rambler.ru
8 096 568 14 11

Хор імені Верьовки

Вже в 1991 році вона пішла на концерт вдруге. І коли заспівали "Боже великий,єдиний.." люди в залі почали вставати.Мама розповідає,що там був якийсь начальник і він ніяк не міг наважитись встати, все озирався, хто встав , а хто — ні, а потім теж встав.

А сьогодні вона піде на концерт втретє… Є речі вічні для нації. Святий вечір. Шевченко."Щедрик"Леонтовича. і хор імені Верьовки .