Макс Кідрук.Навіжені у Мексиці

Обкладинка обіцяла багато. Остап Бендер з Індіаною — посуньтесь, навіжені йдуть. Ну, я дисциплінована членкиня Книжкового клубу, раз в квартал купую там щось, і …. купилася.До речі, не пошкодувала.

З українською сучасною літературою взагалі складно, чомусь від кожного автора чекаю шедевра. А бувають просто гарні книжки, не шедеври, а читати приємно.

Отже, «Навіжені в Мексиці» — розповідь про пригоди двох пройдисвітів, які намагаються розбагатіти. Звичайно, не чесною працею, коли це хтось багатів чесною працею, от і їм смішно про таке думати, а от обдурити когось, ну як Остап Бендер, чи скарб знайти,  як Індіана Джонс, — такі методи двом парубкам підходять.

Головні герої мені не сподобались категорично. Їх дії – теж. Дещо просто обурило, це навіть не смішно, труїти кіз дихлофосом, дурити наївних індіанців, перевозити наркотики. Такий нежіночий роман, точно. Мамі моїй не сподобалось, вона перші десять сторінок прочитала і покинула. Брат – дочитав «Навіжені в Мексиці» до кінця, покрутив носом, мовляв, «не дуже», а  смак літературний у нього, як у цілковитого технаря, вишуканий.

—         А Гватемала? – обережно натякнула я.  – Як тобі Гватемала?Транспортування борошна? День Незалежності?

У брата загорілись очі:

— Ну хіба що Гватемала! 

І мені сподобалось про Гватемалу. Як написати, щоб не переповідати зміст, не знаю. Скажу, що більшу частину минулого року я перебувала в депресії, але над «гватемальським епізодом» – реготала до сліз.  Взагалі, я часто сміялась, читаючи «Навіжених в Мексиці». І мені категорично не подобаються головні герої. Їх дії – теж. Але це не заважало реготати до сліз.

В моєму особистому рейтингу сучасної української  прози, прочитаної останнім часом, книжка «Навіжені в Мексиці» займає перше місце. Це не шедевр ( якщо не брати до уваги «Гватемалу», Гватемала геніальна, Гватемала шедевральна), все інше – просто добре читання, оте, що російською мовою називають « чтиво»,  «чушь невероятная, читал не отрываясь».

Я й читала, « не отрываясь».Я пишаюсь, що в українській літературі є такі книжки  як «Навіжені в Мексиці»і такі письменники як Макс Кідрук.

І як українці відзначають гватемальський день незалежності, я теж пишаюсь. Хоч воно й дурня повна.:)