Книжки, які ми вибираємо

Після деякої перерви я знову почала писати про книжки. Виникло питання — як писати? Отаке питання з серії вічних, не про що, а саме  як? З одного боку, мені хочеться максимально виписати власні враження, з іншого — не хочеться аж надто розкривати сюжет, бо інакше нецікаво буде читати іншим. Через те я люблю прочитати рецензію на вже читані книжки, співставити враження, ще раз поміркувати  над ідеями, іноді просто продовжити насолоду.

То як писати про книжки?

Я вирішила згадати, що саме мене надихає прочитати ту чи іншу книжку .

По-перше, рекомендації добре знайомих людей, моїх друзів, які знають мої смаки і  мене. Це люди ,з якими я багато років читаю одні і ті ж книжки, і я точно знаю, якщо Олеся, Наташа,Оксана кажуть «прочитай»,а ще краще —  дають книжку, то мені це сподобається. Разом з тим, є люди, з якими наші смаки не співпадають на всі сто, і рекомендовані ними книжки я читатиму з обережністю.

По-друге, відгуки у блогах. Це можуть бути як блоги читацькі, так і «професійні». Якщо мама маленької дитини напише:  «ця книжка найкраще описує реальність материнства», я запишу назву у свій читацький список . А  коли ця  сама мама про іншу книжку скаже :» Я відпочивала і раділа», то читатиму обов»язково.В ЖЖ є гарний блог журналістки з США,http://turtle-t.livejournal.com/, вона час від часупише про найбільш популярні кижки, і завдяки їй я прочитала «Тайную историю»  і кілька книг Пиколт.

По-третє, книжки у книжках. Деякі мої улюблені твори спонукали перечитати те, що читають головні герої чи на що посилається автор у своїх роздумах. Після Фаулза я читала Джейн Остін і Шекспіра,  з захоплення психологічними порадами Рейнуотер народилась любов до Анаїс Нін , а Сапковський своїм списком найкращого фентазі змусив витратити чимало часу і грошей на «Короля першого і останнього», «Дюну» , Урсулу ле Гуїн і Андре Нортон. Пишу про гроші, бо з цього списку мені мало що сподобалось настільки як «Сага про  Відьмака».

Якщо мова зайшла про списки, то ось четвертий пункт, я іноді читаю те, що знаходжу у списках «100 найкращих книг всіх часів … і т.д.». Правда, більшість з тих списків я давно прочитала, на щастя, не все.:)

Пункт п»ятий. Рецензії і огляди професійних критиків. Мелле  на Блоксі рекомендує гарні дитячі книжки, а Ірина Славінська   в «УП» пише огляди про «дорослі». Завдяки Славінській я прочитала Щигела»Зроби собі рай», і треба сказати, що ніяким іншим способом я не змогла б дізнатись про цю книжку.А от Ольга Токарчук, яку рекомендувала теж Славінська, не пішла, виявилась для мене нудноватою і передбачуваною.

Шосте. Раніше я читала книжки з рекомендованих «Космополітен». Жодного разу не розчарувалась. «Диявол носить Прада», «Щоденники няні», «Крісло русалки», «Таємне життя бджіл» — це все рекомендації  жіночого журналу. Зараз я його не купую, і давно, так що  назви модних книжок не знаю.

Сьоме. Екранізації. Після «Сутінок» перечитала усю вампірську сагу, фільм мені майже насильно всунула подруга, а книжки далі я купувала сама. До речі, наступні  «сутінкові «фільми не сподобались.

Восьме. Буваю блукаю по книгарні, візьму щось в руки, прочитаю кілька рядків — і відчуваю, що моє.Іноді дійсно моє, кохання з першого погляду, а буває,що помиляюсь, тоді «привіт,букіністи і бібліотека сільскої школи, до вас їде нова книжка».

Книжки, які ми вибираємо: 21 комментарий

  1. Цікава Ваша замітка. Візьму собі на «воорцжение», так сказать))

    Бо вже вичерпала свою фантазію, звідки ж брати цікаві книги.

    Нещодавно чула Інтерв’ю Маргарити Січкар як вона обирає книжки. То вона сказала так: «Заходжу в книгарню, беру книжку з полички, відкриваю посередині і читаю, якщо вона мене захопила або чимось зачепила, я її купляю». Досить цікаво)

  2. Я той метод Маргарити написала восьмим, бо він підходить тільки людям зі статками, враховуючи ціну книжок.:) У мене стільки книжок було, куплених таким способом, і розчаровано відкладених в сторону, що тепер я дуже обережно купую паперові книжки. Спочатку стараюсь прочитати електронний варіант, а якщо сподобається — купую паперову книжку.

  3. Дякую за згадку! (й одразу стало соромно, що давно там не поновлювала інфу)

    Восьмий пункт для мене неприйнятний, на жаль. І не через ціну книжок, а через те, що більшість сучукрліт мені нецікаво читати в принципі, заходжу до книгарні по чтиво, переберу десяток-другий томиків, а виходжу з науковими розвідками :0)

    І, можу додати до списку способів пункт №9 — бібліотека! Люблю туди ходити і (якщо є можливість) ритися у зданих екземплярах. Логічно — якщо хтось книжку брав, значить чимось вона зацікавила! Багато разів так натикалась на цікавинки :0)

  4. Сучукрліт — це взагалі окрема тема, це не при дітях:),
    я в бібліотеках колись теж любила здані книжки передивлятись, але дуже давно не була.

  5. тоді варто сходити туди найближчим часом!
    непридітях, це таки да! ;-))))

  6. У мене бібліотека недалеко, але не знаю, коли там фонд оновлювався останній раз, після народження Мефодика не раз поривалась зайти, бо страждала через відсутність книг, а потім якось наловчилась читати з нетбука, трохи знайомі підкидали новинок, врешті часу на читання ставало все менше, то ж поки не дійшла. Планую трохи почистити книжкові шафи і щось їм передати.:)

  7. нове зустрічається в бібліотеках, буває хтось приносить назаміну втраченого.
    але я вже напевно доходжу до старості, бо нове нецікаве чомусь…

    оце із задоволенням би почала перечитувати класику, класну класику, а вона в бібліотеках водиться 😉

  8. Я пробувала взятись за класику, у мене під вікнам ще й базар букіністів, чомусь почала з Моема, додав депресії і смутку, особливо російські оповідання.Деякий час я паслась у букіністів, помітила, що у них дуже одноманітний асортимет, охолола,і на класику не тягне, хочеться чогось веселого, оптимістичного.

  9. Можу порадити чудову річ Джона Б. Прістлі «Рукавичка Дженні Вільєрс», там класичний текст і після нього не буде депресії.
    Колись мене просили скласти список тієї літератури, яку необхідно прочитати в житті. Десь я його й складала, але треба пошукати. Знайду — поділюся!

  10. О, згадала ще чудові екшн-романи Артура Хейлі — будь який! «Готель» перечитувала разів 5 і ще читатиму.

    «Сестра Керрі» також цікавий, це твір Драйзера, хоча це 100% капіталістичний реалізм, тому текст навряд чи викличе щирий регіт. Цікаві оповідання О»Генрі — всі, дуже люблю «Троє в човні» Джерома, але варто брати старий український переклад, бо нові — несмішні. Цікаво також почитати Вудхауза з його розповідями про Дживса і Вудстера. Це так, що пригадується не дуже напружуючи мозок 😉

    Знайшла ось список рейтингів книг:

    http://www.100bestbooks.ru/ratings.php

    Звісно, я не з усім згодна, але ж це рекомендують ціла купа людей, тому може якраз щось цікаве й трапиться 😉

  11. Дякую, Мелле, як дитина з доброї родини, оті всі речі перечитала свого часу, а під час вагіності пробувала перечитувати. Хейлі не пішов однозначно, здався мені надто похмурим, я коли читаю, що десь погано дитині чи мамі, одразу ж впадаю у депресію, а у нього в романі про фармацевтичну фірму …багато поганого з дітьми було,в О Генрі навіть не бралась, мені і раніше там усіх шкода було до сліз, уявляю як зараз, «Сестра Кері», як згадаю закінчення, коли Кері дивиться у вікно……а от Дживса відкрила для себе порівняно недавно, і він дійсно смішний, ситуації з тих,що принято називати анекдотичними, трохи навіть примітивні, але смішно.

    от Прістли не читала, у мене щось на полиці валяється, я до нього ніяк не доберусь, може спробую, якщо точно нічого погано ні з ким не трапляється.:)

  12. Дякую за списки списків, цікаво було порівняти, час складати власний.:)

    Якби я рекомендувала комусь читати за цими списками, то взяла б 100 англійських романів двацятого сторіччя за версією читачів,

    http://www.100bestbooks.ru/show_rating.php?id=18

    тут ще можна щось читати,хоча така книгоманка як я в кожному списку прочитала від половини до двох третин , і чесно зізнаюсь, далеко не все можу рекомендувтаи іншим, наприклад, Генрі Міллера не радила б точно.:)

  13. Річко, в ОГенрі не все трагічне, а більш навіть комічного. Знаменитий Ч\Б фільм «Вождь Червоношкірих» знятий саме за його оповіданням 😉
    Дразер вражає якось позачасовістю, тобто ніби описуються ті часи, але кожна дівчинка може «примірити ситуації на себе».

    З Прістлі варто прочитати тільки отой твір — як на мене.

    😉

  14. Я О Генрі багато читала у дитинстві, чи не все, включно з «Королями і капустою»,їх якраз тоді видали в українському перекладі, і жодної посмішки згадка про його твори не викликає, навпаки, дуже сумно. Звичайно, це не Драйзер, і не Голсуорсі, не знаю, чи змогла б зараз прочитати про Ірен і Сомса, точно не змогла б, але й не Дживс. Просто в СРСР Драйзер,Моем, ОГенрі і Голсуорсі — були дозволеною буржуазною класикою, а ,ще «Лялька » Пруса, і я все дитинство читала , читала, читала. У нас була така стара «Сестра Кері», 1971 р, і зараз ще є, а у сусідів «Американська трагедія», а потім дядько подарував мені «Сагу о Форсайтах», майже як перстень з діамантом, так я цінувала цей подарунок, а була десь у 8 класі, і два тижні на морі читала ці томиська:) От Прістли проїхав мимо, ні в кого з сусідв не було.:)

  15. Хіба це ось http://www.ukrcenter.com/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/%D0%9E-%D0%93%D0%B5%D0%BD%D1%80%D1%96/24225-1/%D0%94%D0%B0%D1%80%D0%B8-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%85%D0%B2%D1%96%D0%B2

    сумно? А про персики? А про соболя? Це ж про любов!

    Насправді треба брати якнайповніше видання і читати не все. дозволена буржуазна не могла розповідати про веселі будні капіталізму ;-)))

  16. Про «Дари волхвів» навіть думати не можу,так мені шкода тих бідолашних людей, як згадаю, щось аж робиться зі мною. А ще ту дівчину, що працювала в пральні і вийшла заміж за мільйонера, а її подружка — за простого хлопця, але по любові, і вони потім плакали на лавочці.І пройдисвітів, в яких трест лопає, теж дуже шкода,а колись сміялась над їх пригодами. Це у мене варіант післяпологової депресії, деякі образи стають настільки реальними, постійно прокручуються і не дають спокійно жити.Рядки з творів звучать в голові, так , наче вчора їх читала.

  17. Да, Річко, післяпологова депресія такого виду — це щось нове!
    Коли мені життя не миле — читаю дитліт, і не просто — а саме: «Найкращий намет» та «Якось у чужому лісі» Стельмаха, тепер є ще одна класна книженція «Маркус і дівчата» Гагерупа.

  18. Згодна з усіма критеріями вибору книжок. А ще я часто читаю «навмання», не дуже перевірений і не найкращий спосіб вибору книжок, але розширює панораму. Як в сторону негатива, так в сторону позитива. Можна відкрити когось цікавого, якого ще ніхто не читава, чи майже ніхто….

  19. так, а ще буває, що у гостях чи у готелі, чи у дорозі випадково книжку візьмеш до рук, бо більше нічого читати і робити теж нічого. Іноді так потрапляють до рук майбутні книжкові улюбленці.Я колись так взяла Уокер «Цвет пурпурный» (The Color Purple, 1982, бо була за кордоном, а навколо — все тільки англійською мовою, з того горя почала читати, це була перша художня книжка, яка я прочитала англійською, бо просто нічого було читати. Книжка мені дуже сподобалась.Шкода, що зараз себе ніяк не організую на читання англійською, геть забула все.:)

  20. До Мелле, в результаті нашого обговорення я збагнула звідки «ростуть ноги» у моєї чутливості до книжкових образів, згадала, що мала таку проблему в дитинстві, десь у третьому класі, деякі книжні персонажі були аж надто реальні і не давали мені ні заснути, ні жити.Були або страшні, або болючі ( комусь погано, хтось гинув). З того горя я почала переінакшувати все,що читала і дивилась, і вигадувати свої історії з уже відомими персонажами. Трималась у мене ця звичка дуже довго, видно, під час вагітності і годування , від гормональної перебудови щось повернуло мене у дитинство, і це та точка неповернення, з якої маю шанс почати жити інакше, сприймати світ більш реальним, таким, у якому є і горе, і страждання, і не все можна виправити,дещо доведеться просто прийняти( наприклад, концтабори були і дітей розстрілювали з матерями).

  21. Річко, у будь-якому разі — вітаю!

    Бажаю швидкої і неболючої перебудови сприйняття світу.

Обсуждение закрыто.