Донна Тарт. Тайная история

ТартАвторка отримала 450 тисяч доларів за дебютний роман «Тайная история» . Всі, хто читав, хвалили.Мене заінтригували рецензії, і я наважилась на подвиг: читала роман з монітору, бо паперовий варіант не знайшла. Чесно шукала на Петрівці, продавці згадували, що було таке, але давно. А мені ось тепер приспічило його прочитати.
Це аж ніяк не той текст, який можна читати з монітора. Цей текст треба смакувати в сільському будиночку біля грубки, в тиші і спокої, і ніяких комп’ютерів, телевізорів, цивілізації загалом. Дехто пише , що це детектив. Ну, якщо «Колекціонер» Фаулза вважати трилером ( а я не вважаю), то «Таємна історія» Донни Тарт — детектив. Тільки в Донни Тарт хто вбивця відомо на перших сторінках, а коли те вбивство буде — ще треба дочитати.
Авторка описує атмосферу американського коледжу, життя групи студентів, які вивчають грецьку мову і взагалі античність. Група дуже маленька, аристократична, оповідач затесався в неї обманом, створивши собі уявну біографію заможного хлопця, який відмовляється від батьківської підтримки. Так от, ці милі діти, по вуха в античності, замислюють вбивство свого товариша. А ми, довірливі читачі, на сімсот з гаком сторінках слідкуємо за розвитком сюжету. Ясно, що того хлопця вб’ють, але якщо це зрозуміло одзразу, то про що ж Донна Тарт пише? Про грецьку філологію? Вживання прийменників в античних текстах? Про божевільних, які занурились в світ науки аж до повної втрати зв’язку з реальністю? Про невідворотність покарання за злочин? Про інфантильність сучасної молоді? Про небезпеку психоделічних експериментів ? Про відповідальність педагогів за своїх учнів?

А, бог її знає, про що вона пише. Головне, це читати цікаво.Рекомендую всім. Не пошкодуєте.