В деле только девушки. Ольга Шумяцкая

Відчуваєте послідовність у моїх вчинках?

Спочатку я хотіла почитати «Виховання Адамса», я його купила в студентські роки і з того часу не брала до рук, поки вранці не вичитала,  що книжка входить  в сотні  за версією «Ньюсвік». Хто б міг подумати, а я навіть не дочитала! То ж я кинулась до книжкових полиць, аби взяти того Адамса. А його нема. Ніяк не згадаю, куди він подівся, чи в шкільну бібліотеку віддали, чи подрузі в кабінет історії (бувають у мене такі припадки невідомо чого).

Я ще трохи побігала по кімнатах в пошуках Адамса (недаремно  мені  приснилось,що випав зуб, таки до втрати). Нічого не вибігалось. Зате на маминій полиці знайшла стовісодсотково гарнонастроєву книжку Ольги Шумяцкої «В деле только девушки».

Вибачте за довгий вступ. Зараз будуть цитати з цієї видатної книжки.  До речі, вона має підзаголовок «Бизнес-план одного банкротства с лечебно-косметическими процедурами».

Трійка головних героїнь ( Мурка, Мишка і Мопсі) зі всіх сил намагається розбагатіти  через організацію власного бізнесу. На якомусь етапі вони перепробували майже все і зупинились на виробництві натуральної і недорогої косметики (не вмію я писати лаконічно,потерпіть трохи). На рецептах цією косметики я здаюсь і починаю реготати …

» К концу дня она представила на наш с Муркой суд примерно такой ассортимент косметической продукции:

1. Крем для лица успокаивающий.  Состав:крем «Детский» + 50 капель валокардина (при отсутствии препарата можно заменить настойкой валерианы, в тяжелых случаях рекомендуется применять седуксен с димедролом).

2. Крме для лица  питательный. Состав :крем «Детский» + две таблетки бактисубтила (при отсутствии препарата можна заменить двумя ампулами бифидум-бактерина ).

3. Крем для лица расслабляющий (от стресса). Состав: крем «Детский» + две таблекти пургена (можна заменить  двумя таблетками  регулакса).

4. Крем для лица закрепляющий  (закрепляет эффект после применения выщеназванных кремов). Состав: крем «Детский» + две таблетки имодиума ) при отсутствии препарата можно заменить отваром лаврового листа или водки с солью).

5. Крем от отеков и мешков под глазами. Состав: крем «Детский» + любое мочегонное в неограниченных  количествах. «

Ось такі, друзі і подруги,  прості рецепти від стресу. Доступні кожному навіть у наш нелегкий кризовий час.

 

Моя невгамовна відьмочка

Плекаю таємну думку привчити Ганку до читання. Тягаю в село їй то «Муфтика», то Пеппі, то Алісу. Ганці ж читати часу немає, за біганням і творчими справами.
Взагалі, вона віддає перевагу книжкам про відьом, бажано з закляттями.Відьомська книжка — єдина мотивація до читання на канікулах.

То я і стішилась, коли на вітрині побачила «Мою невгамовну відьмочку» Сари Ворбертон.  Це щоденник кота, помічника відьми. А відьма — та ще штучка, хоче стати балериною. Другою Анною Павловою, не менше. Через неї бідний кіт має суцільні проблеми. Книжка ще й оформлена як щоденник, шрифтом, схожим на письмо, а рецепти  і закляття виділені окремо.

Книга

Ганка книжкою стішилась і одразу ж потягла подружкам показувати. Щось вони там читали, навіть пробували якесь закляття (для того треба було дзеркало з тріщиною,  а у нас тільки  ціле, довелось тріщину намалювати). Словом, грались досхочу.

А наступного дня Ганка йде з горбка з книжкою в руках.
— Ти куди з книжкою ходила, — запитую.
— До Лесі.
— Леся хотіла почитати?
— Ні, — каже Ганка, — мамі показати.

Гм… Лесена мама, між іншим, співає в церковнім хорі, і все таке. А священик у нас — молодий і завзятий. Сподіваюсь, ми не потрапимо в його недільну проповідь разом з невгамовною відьмочкою.:)

Астрід Ліндгрен. А я не знала, що вона була знавцем податкової системи…

Чого я не знала про авторку Пеппі Довгоїпанчохи:

1. Астрід Ліндгрен  народилась в невеликому містечку і першою  зробила коротку стрижку.

2. у 18 років Астрід залишила рідний дім і своє містечко через позашлюбну дитину. Маля довелось віддати в прийомну родину , а забрала Астрід сина через кілька років, після заміжжя.

3. Астрід Ліндгрен стала письменницею досить пізно. Повість про Пеппі Довгупанчоху вона закінчила в 35 років, а першу книгу видала в 38.

4. Пеппі  Довгапанхоча стала символом  жіночого самоствердження для багатьох поколінь читачок. На полках феміністок ця книга стояла поряд з «Другою статтю» Сімони  де Бовуар.

5. І, нарешті, найбільш вражаюча, як на мене, історія. Астрід Ліндгрен  в 1976 році  змусила змінити шведське законодавство про податки . Коли податки на доходи письменниці склали 102%, вона , в знак протесту, написала казку про Помперипоссу з Монісманії. Казка писалась для дорослих і була опублікована в провідній шведській газеті. Казка не сподобалась шведському урядові, а впливовий міністр фінансів висміяв міркування письменниці .»Вона вміє розповідати казки, але не вміє рахувати!» — сказав політик на парламентських дебатах. Зате шведські громадяни зрозуміли і підтримали позицію Астрід Ліндгрен. Відбулась велика акція протесту і проти податкової системи, і проти неповаги до Астрід Ліндгрен. Закон про податки був змінений! В книзі написано, що соціал-демократична партія через це потерпіла поразку на виборах, але Вікіпедія заперечує цей факт. Соціал-демократи  просто отримали  меншу кількість голосів. Я не знаю, як це трактувати, бо книга видана Шведським інститутом, і мала б подавати перевірену інформацію. З іншого боку, Вікіпедія  теж заслуговує на довіру. Можливо, соціал-демократи таки програли вибори,бо та менша кількість голосів не дозволила їм сформувати більшість у парламенті. Якби там не було, Астрід Ліндгрен довела, що соціал-демократичний міністр фінансів розповідає казки про податки , а вона, письменниця, вміє рахувати.

6. Астрід Ліндгрен була переконаною соціал-демократкою. Якось вона сказала, що якби не стала письменницею, стала б учасницею соціал-демократичного руху.

Про графа Толстого і сіна (наголос на останньому складі)

Горнемо з Ніною сіно. Я — граблями  згортаю,а вона — вилами  в копицю складає.

— Лев Толстой, — намагаюсь я підтримувати розмову, — сам сіно косив для однієї бідної вдовиці, а діти його допомагали сушити і  складати.

Ніна мовчить. Вона погано себе почуває і розстроєна: її син десь повіявся , а сіно — не складене.

Я роблю другу спробу підтримати розмову:

— Сіна в тієї вдовиці було багатенько, вони два чи три дні сушили. Граф Толстой з дітками.

Ніна не реагує. А я ж все в чарах російської дворянської садиби і толстовського вчення. Я цілий ранок  читали мемуари Тетяни Суханової-Толстої. Чаювання на веранді, англійські гувернантки, школа для селянських дітей. І сінокос…

— Дочки ( графині, все -таки)  одягались в народне вбрання як прості  селянки і зранку йшли батькові допомагати. А сини косили разом з татом.

— Мабуть, молода вдовиця була, — не витримує Ніна. — Якщо граф пішов їй косити.