Якось ввечері…

Якось у ввечері я подумала, а що такого є в моєму життя цікавого для інших людей?
Що є таке, щоб я хотіла розказати ?
Чим поділитись?
І не знайшла однієї теми.
З дитинства люблю читати. Як тільки зрозуміла,що таке книжки, то вже не могла зупинитись. Перечитувала все,що бачила: старі журнали, книги, дитячі і дорослі;підручники.
Влітку жила в сільському будинку своїх батьків і там, на другому поверсі була стара бібліотека. Переважно журнали і підручники. Я й не знала,що найкращий курс з історії СРСР я пройшла там, нагорі( як це звалось у нашому домі). Та кімната називалась бібліотека, і я,здається, перечитала все по кілька разів.
В третьому класі мені потрапив на очі підручник історії часів Хрущова. І я на повному серйозі повірила в комунізм в 1980 році,тим паче,що 80-й рік мав бути наступним. Комунізм не наступив, але я запам"ятала про втрачену можливість.
Потім я вичитала хрестоматію з російської радянської літератури 1949 року. З постановою про журнали "Звезда" і "Ленинград". там писалось про погану поетесу Ахматову. А поряд валялась "Юність" 60-х, з віршами тієї самої Ахматової… Гаринй матеріал для розвитку критичного мислення!
Я навіть хотіла написати до редакції, мовляв, де ж правда? Хто така ця Ахматова, за нас чи проти? На щастя, не написала. От би зтішились в редакції з такого листа!

В тому ж будинку були вишивки. Моя баба і мама любили вишивати, як правдиві українські селянки. Родинна легенда розповідає,що баба навчилась вишивати десь в 5 років. І коли вона сиділа біля своєї хати і вишивала, якась підвода зупинилась біля їх подвір"я. То були зовсім незнайомі люди. Вони зупинились,бо не могли повірити, що така маленька дівчинка дійсно вишиває. Думали,що вона грається. І я завжди мріяла розказати про наші родинні вишивки. Мистецьких відкриттів немає, але є добра душа і позитивна енергія.

Взагалі я хотіла зробити кілька блогів: про вишивки нашої родини, про книжки з старої бібліотеки і про українських письменниць, особливо про Уляну Кравченко. Потім подумала,що дорога в 1000 км починається з одного кроку і почала…З надією на успіх і довге життя! 

 

Якось ввечері…: 5 комментариев

  1. Привіт !

    Я теж люблю читати )))))

    А це знаєш, що значить? Що ми не вмремо з нудьги, якщо раптом у всьому світі згоріли компютери та зник інтернет )))))

  2. Привіт)

    І я читати люблю! Вітаю з відкриттям, тим паче, що твій блог здається, буде дуже-дуже цікавим.

  3. Дякую-дякую за гарні слова.:)

    У моїй родині людей, які любили читати, називали «читайли». Вітаю , читайли!

  4. Чогось тільки сьогодні відкрила для себе твій блог. Я обожнюю читати. І твій блог для мене як горнятко свіжої води)

Обсуждение закрыто.